Вірш написаний 28.07- 17.08. 2022р.

 

Русскоязычный украЇнець

 

Как я появился? Где жизнь свою встретил
Родился в Союзе и был, как все дети
Я лазил по крышам и бегал с ватагой
Потом, пошел в школу. Ходил с крастным флагом

 

Ходил с крастным флагом , носил на парадах
Вся школа ходила и я с нею рядом
И было все просто, нам все пояснили
У нас, Ленин-вождь. Вождя мы любили

 

А были вопросы, учитель ответит
Научит, подскажет и даст нам советы
И было все ясно, мы жили в потоке
Потоком несло, вот, уже мы не дети

 

И стали вопросы у нас появляться
И начал я думать, не со всем соглашаться
Как много, в душе, появилось ответов
Я сам разбирался, не слушал советов

 

Подумал, однажды, а ведь я украинец
И паспорт имею, где написано это
Живу в Украине и общаюсь по русски
И мову учил, но зачем мне все это

 

Зачем разделяться, меня так, научили
И русский язык в меня, с детства, вложили
Так было удобно, размышляю , читаю
По русски мечтаю и мир постигаю

 

И, лиш иногда, не заметно, не скоро
В мой мир залетала «ота рідна мова»
В мой мир приходила и в нем проростала
По новому мыслить меня заставляла

 

И стал новый мир в голове проявляться
Я принял, тот мир, начал в нем оставаться
І ось у тиші, почалася розмова
Думками, словами, прийшла рідна мова

 

Чому рідна мова? Бо, в ній рід проявився
Подумав про землю, де я народився
Які мої предки? Я, якого народу?
А чим, взагалі, я дотичний до роду?

 

До мене, тут, жили , життя будували
Цю землю любили, берегли , захищали
І мали ознаки вільного роду
Кохання, сумлінність, рідну мову, свободу.

 

Свобода дана самому обирати
Свою приналежність спробуй сам відшукати
Чи ти українець? Спробуй сам віднайти
І роду ознаки в життя понести

 

В життя понести. І свого, не цурайся
Свій рід віднайшов. Разом з ним залишайся
Для тебе хтось жив, поколіннями роду
Любив і творив душу свого народу

 

І ти, вже, частинка великого роду
Для роду несеш і сумління й свободу
Любов, мову, віру. Ти у великій родині
І дякуєш Богу, що ти українець.

 

Всім доброго дня. Не всі українці розмовляють українською мовою, я і сам таким був. Але важливо , щоб у собі вони відчували свої коріння. Якого ми роду. Прийняли цей рід. І жили для нього. І ознаки роду проявяться у вас , свобода, мова, воля, сумлінність, працьовитість, творчість, гумор, пісенність По цій дорозі пройшли безліч українців, що берегли і посилювали рід. Вони старанно творили життя , для нас теперішніх. Так само і ми повинні, своїми вчинками, посилювати і зберігати свій рід. Для тих, хто цим шляхом, піде завтра.

 

Віктор Дудаленко