Вірш писався протягом 14.06.2023р. – 21.07.2023р
Свідок
В потоці днів буденно й непримітно
Ходжу по вулицям, вдивляюсь у життя
Усе цікаво. Дні, подіями розшиті
Цікавий час і в цьому часі, я
Ходжу по вулицям, а поруч ходять люди
Літають думки, погляди й слова
Я чую звуки, запахи, торкання
Звичайний світ і в цьому світі я
Звичайний світ, завжди, є не звичайним
Зайди за кут, сам, себе відпусти
Тут все по іншому, відкрилися твої очі
Бачу дорогу, є куди йти
Йду по дорозі, тут ,так само, ходять люди
Машин немає і тварин нема
І тут, завжди, однакова погода
Сезон один –не літо не зима
А, ще є дивне, що жінок немає
Жінок нема! Одні чоловіки
Чому отак? У когось запитаю
Як ви живете, де ваші жінки?
Не галасуй і не порушуй спокій
Наш світ такий і наш закон такий
Тут не народжуються, а приходять з неба
Тобі пояснять. Ось і свідок твій
Стоїть і, мовчки, дивиться на мене
А сам я Віктор. А, як звертатися до вас?
І каже він, про тебе, все я знаю
Я свідок твій. Розмова почалась
Ну раз побачились, тепер, уважно слухай
Все, що почуєш, у душі, в собі, складай
Я свідок твій. Я той, ЩО, ЗАВЖДИ, ПОРУЧ
Я, завжди, поруч ти запам’ятай
І ти б мене ніколи не побачив
Ніколи б не знайшов і не зустрів.
Тоді чому ми, зараз, розмовляєм?
Ми розмовляємо, бо я так захотів
Ну, добре, зрозумів. Але, про що, ти будеш свідчити
І перед ким, про кого і коли
Про тебе, сам почуєш. Все про тебе
З’явилась папка ВІКТОРА ГРІХИ
Отут усе. Я вже не посміхаюсь
Присів , затих і трохи побілів
Губи шепочуть : «каюсь, каюсь, каюсь…..»
Жарти скінчились, ясно, зрозумів
І я побіг. А свідок посміхнувся
Від себе не втечеш. Не будь смішним
Біжу по вулиці. А вигук здогоняє
А на останок, ще поговорим
Біжу назад, куди мене занесло
Дорога де? Вдивляюсь навкруги
Навколо свідки. Свідки папки несли
У папках тих, засвідчені, гріхи
У дивному світі є країн чимало
Зайшов далеко. Раніш, не заходив
Тут знають все, про всіх, складають справи
Країна свідків. Я, вже, зрозумів
Я йду до дому. Але, є питання
Питань багато. Хто б, докладно, пояснив
А він стоїть і дивиться на мене
А на останок, він заговорив
У кожної людини є, свій, свідок
І кожна мить, прожитого, життя
Документується і лягає в папку
А далі що? Не стримався, вже, я
Смерть не кінець, лише, нова дорога
Дана буде, да, по ділам твоїм
Нова дорого приведе до Бога
Питання буде. Як життя прожив?
Да я хороший, слухав маму й тата
Любив родину і собак любив
Садив дерева. Не лаявся матом
У час війни для армії робив
З’ явилася папка. Стало, все, не просто
Він посміхнувся і заговорив
В мої гріхи, мене, натикав носом
Моє життя , як стрічку прокрутив
І сумно стало. Що мене чекає?
А далі , що? А далі по ділам
Ти сам, свою, дорогу обираєш
За все відповідати будеш сам
Що сталося? Мені усе наснилося?
Це дивний сон, якого, ще не знав
Йду по життю. І відчуваю, дивиться
ЩО, ЗАВЖДИ, ПОРУЧ, папкою помахав
Всім доброго дня.
Як з цим жити. Свідок, завжди, поруч і все про тебе знає. А так і жити. Знаючи , що свідок
завжди поруч і все про тебе знає.
Віктор Дудаленко
