Вірш писався 25-27.06.2021 року

Дорога, що веде нас до мети

Із року у рік, безжально і невпинно
Не зупиняючись, у кожному із днів
Іде війна недбалів і сумлінів
Я сам, не раз, бував на тій війні.

І ці і ті, будують Україну
І ці і ті, живуть на оцій землі
Учора, першими були сумліни
Сьогодні, вже, недбали на горі.

Іде війна, відлуння долітає
Ламають душі дії бойові
А Мамо Україна потерпає
Вже рідко радість, ходимо сумні.

Не можна відстоятися у сторонці
Ти на якому боці, вже, вирішуй сам
Як є вагання, розпитай у хлопців
Хто вижив. Хто. І за що , там, воював.

Яка мета у перших і у других
За що воюють ,якщо знаєш, розкажи
Сумліни, ті стоять за Україну
Недбали, за недбальство у житті.

Сумлінів мало, але фронт тримають
І кожен день, війна когось бере
Зчепили зуби і не відступають
І не відступлять, було так, й буде.

Колись давно у давню ту годину
Земля і небо, праця і весна
Створила пару. Пару ту єдину
З них розпочався рід, сумління і добра.

Сумлін з сумлінкою створили Україну
В усі часи, ознака в них була
В усіх ділах вони були сумлінні
Свобода їхні душі сповила.

Часи минали змінювалися люди
Змінився світ і інші вже часи
Важке життя людей з дороги збило
Недбальство розцвіло у усій красі.

І вже недбали відійшли від Мами
І не виконують закон, що був їм дан
Вони свою будують Україну
Вкладають сили у недбальства храм.

Йдуть по дорозі, де їм легше жити
А поруч, такі самі, вже ідуть
А де наснага, добре, щось робити?
Не зобов’язані, гідно, життя творити
На цій дорозі рідну Маму й забудуть.

Хворіє Мамо, хто їй допоможе
Ті лікарі, що вчитися не хотять
Чи урядовці, що крадуть де можуть
Військові, які тайну не хранять.

Якщо в тобі живе, ще Україна
Не продавай, не зраджуй, бережи
Ти пам‘ятай найпершого сумліна
Його в душі старанно віднайди.

І пам’ятай, якого ти народу
Що вклали в тебе перші ті батьки
Неси у світ сумління і свободу
Усім допомогай дорогу цю знайти.

І відродиться Мати Україна
Бо не здадуть, не кинуть, збережуть
Не зрадять. І в лиху годину
На допомогу першими прийдуть.

І ви допомагайте, українці
Сумлінам важко, ношу цю, тягти
Не будь недбалом, проявляй сумлінність
Дорога ця веде нас до мети.

Всім доброго дня. Україну захопили недбали. Їх повно і вони повсюди. Недбалі вчителя недбало вчать. Недбалі працівники недбало працюють. Недбалі батьки виховують, недбалих, дітей. Недбалі лікарі недбало лікують. Але країна стоїть і не падає. В чому справа ? Люди придивіться, їх мало, але вони є. Ті хто не зраджує і не здається. Ті ,хто несе, закладену із дитинства, рису українського характеру- сумлінність. Країна тримається тому, що сумлінні вчителя сумлінно вчать наших дітей. Сумлінні працівники, щоб не робили, роблять це сумлінно і за ними не переробляють. Сумлінні батьки дбають про Україну і вчать своїх дітей сумлінності. Сумлінні лікарі , як би не було важко, сумлінно допомагають хворим. Сумлінні військові не зрадять Україну і виконають свій обов’язок. Хороші новини . Сумлінов стає більше . Можна жити і недбалом, але короткочасно. Бо в них немає майбутнього. І якщо дбаєш про перспективу і своє майбутнє, треба ставати сумліном , або сумлінкою.
Вони, завжди, бажані у будь якому колективі, компанії, або родині. Їх шукають, з ними хочуть мати справим , з ними бажають будувати майбутнє. Віднайдіть у собі сумлінність і розвивайте її. Бо це ознака майбутньої сучасної людини. І справжнього українця.