Вірш писався з 5 травня по 13 травня 2020р.

 

СУД

 

Когось судили, було дуже лячно
Не відвернеш і не сховаєш душу
А я за ним наступний, однозначно
Так створений цей світ, я визнати це мушу

 

Наступний, і моя доходить черга
Ну от і все, вже пізно, щось робити
Перебираю вчинки, ось найперший
А ось останній, є що говорити

 

Беруть всі вчинки і кладуть на ваги
Що переважить, добре чи погане
Перемішалось усе, і вже немає уваги
Все попливло, лише, згадав про маму

 

І вже від тебе тут нічого не залежить
Лише одне, чекаєш і благаєш
А суд йде, все буде як належить
Мені чекати, тож чекаєш і чекаєш.

 

Усе. Здійснилося. І не на мою користь
Не на мою. Ваги оці схилилися.
Стривайте хтось кричить. Є добра справа
Ось тут вона, упала й закотилася

 

І на вагах немає вже рівноваги
А добрі справи вже беруть своє
А якщо в добрих справах перевага
То добра відповідь в суді для тебе є

 

Наступний. І мене у бік відводять
Усе це важко, сів щоб не стояти
Та ось одне питання в душі бродить
Дозвольте про одне вас запитати

 

Що це за вчинок, який виправив всю долю
Тихо сказав я, але був почутий
І пролилася з неба добра воля
Дозволено було цю мить мені відчути

 

Коли було це, вже й сам не пам’ятаю
Квітне весна, як діти, сонцю раді
Бездомного собаку пригощаю
Та ще й долонею по голові погладив
 

Всім доброго дня. Так створений цей світ я визнати це мушу. І що із собою на суд принесеш то й получиш. Не забувайте про це.

 

Віктор Дудаленко