Вірш писався з 20 жовтня по 13 листопада 2020р.

 

Сутінки

 

 

Сутінки, сутінки, сіро зелени сутінки
З неба спустилися сутінки, переплели усе
Наче велика брила , сірість усіх накрила
Темна не добра сила, що вона нам несе

 

Сутінки у родинах , в селах, місцях, країнах
Сутінки у людинах. Все підкорили все
Рідко вже бачим сонце, дивимось у віконце
Світло в якій сторонці, сірим стало усе

 

Як же з усім цим жити. Що треба нам робити
Як це життя змінити, з темряви вийти як
Як подолати морок, душа б’є на сполох
Знову долати гору. Гору долати як ?

 

Хто я, мала пилинка, світу цього частинка
Світу що розтягнувся в нього немає меж
Світ цей світлий і чорний, злий, нескінченно добрий
Світ давно був до тебе, буде й без тебе теж.

 

З нами себе рівняєш, але того не знаєш
Сутінки були й будуть, хочеш змінити світ
Хочеш ти нас прибрати , марно свій час потратиш
Навіть не намагайся, будеш сірим залитий.

 

Навіть не намагайся, силою не рівняйся
В очі мені сміються, для нас ніхто, є ти
Я не хочу здаватися, треба за діло братися
Словом , думкою , ділом, вийти із темряви.

 

Треба додати світла в думках в очах в молитвах
В піснях у віршах, розмовах, в поглядах і словах
В дотиках і малюнках в радісних поцілунках
Радість любові – порятунок в сутінках в сутінках.

 

Хто б ти не був в цьому світі. Ми є любові діти
Народжені ми від світла, світло із собою несемо
Знаю буває темно, болісно і нестерпно
Сутінкам не здаємося, світимо, світимо.
 

Всім доброго дня. Люди ви із народження усі світлі. Бути світлим , чи темним, все залежить від вас. Якщо забруднюєте свою душу брудом цього світу, то вона стає темною і не сяє. І якщо таких людей багато , то настають сутінки. Сутінки, завжди, були і будуть, бо це частина цього світу. Сутінки це сила. Але не треба лякатися. Бо навіть ви, пилинка цього всесвіту , можете розігнати сутінки і вони відступлять від вас. Вони бояться світла. Не будьте темними. Будьте світлими.

 

Віктор Дудаленко