Вірш писався з 10.05 по 05.06 2021 року

 

КРОКИ МОЇ

 

 

Мати народжує дитину
Муки . Біль. Радість
Я народився
Світ цей зустрів. Вже повзу.
Перший крок , другий , десятий…
Вже йду. Я побіг
Світ поманив.
І в життя покотився

 

Кроки мої.
Прожиті…..
Пройдені мною
Де ходив , де бродив і куди забрідав
Озирнусь, всі стоять за спиною

 

Крокую кроки мої , крокую

 

Кроки мої , прожити роки і дни
Крокую танцями , липнями травнями
Крокую березнями , квітнями , червнями
Крокую радощами , крокую смутками
Крокую втратами , а ще здобутками
Шляхами рівними , та з поворотами
Я йду рівнинами тону болотами
Крокую кроки мої , крокую кроки мої

 

Крокую кроки мої , веселі , тихі, сумні
Летять хвилинами, прожиті, пройдені дні
Летять у радощах, світлими травнями
Назавжди пройдені так і не знайдені
Життям не пізнані смутком розбавлені
Що віднайшов у житті , а що загублено
Летять в дорозі дні життям р о з г у б л е н і

 

Да . Дивовижна весна на дорогу зійшла
Перестріла , хитнула , моргнула
Пальці пальців торкнулися
І вуста на вуста уста
До квітучих грудей потягнуло

 

Крок. В кохання крок
Весна відкрита людям
Де знайти свою весну
Там де ти любиш

 

Дивний світ
Всім нам , дан
Де кохають люди
Там весна світла
По шляхам бродить
І чекає вас
Вас від сну збудить

 

Кроки мої кроки мої
Я ще йду я ще йду
Зустрів весну , зустрів
Відродився

 

Знову
Муки біль радість
Знову для світу відкрився
Я ,ще йду я ,ще йду
Світ поманив і в життя покотився

 

 

Всім доброго дня. Дивний світ, всі нам, дан. Віднайдіть люди, там весна світла, по шляхам бродить. Вже чекає вас . Вас від сну збудить.
.

 

Віктор Дудаленко