Вірш писався 21.10.2020-25.10.2020.
Не пив, запив, я п’ю і буду пити
Не пив, запив, я п’ю і буду пити
На вулиці дітей своїх зустрів
Від мене порозходилися діти
Навіть ніхто записки не лишив
Вони були з народження вже вільні
І кожен із них шукав своїх шляхів
Я їх люблю, але я тут безсилий
Сьогодні, остаточно, зрозумів
Брати і сестри полишили хату
Нове життя покликало й кличе
Стоїть на ганку сумний, сумний тато
Сумує мовчки і нічого вже не зичить
Тепер сумуєш, а навіщо їх створив
Вони блукають, світом, беззахисні
Їм назви дав, усім, такі чудні
Чудні і й однакові . Але вони усі різні
Хлопців багато їх назвав віршами
Дівчата гарні й не сидять на місці
Всі українки з добрими очами
Усіх назвав однаково ви – пісні
І ось зустрів, привіт вам вірш і пісня
Як вам живеться. Може духом занепали ?
За вас хвилююсь, не знаходжу місця
Заговорила пісня, з радістю обняла
Привіт – привіт не варто сумувати
То не для нас, життя в оселі тихій
Нас не тримай, бо нам треба літати
Наше життя не в людяності ситій
Бо ми не люди, в нас свої закони
Ми дякуємо тобі, що нас створив
Творити у світі – правильна дорога
Поки живеш твори, що було сил
А зараз нам, свою справу робити
Ти нас облиш і вже не зачіпай
Душі в людей засмучені й побиті
Нам розгрібати, й роботи через край
Пішов, а очі самі опустилися
Сумний і радісний і як з усім цим жити
Піду зап’ю, гранчак не забарився
А з неба очі, очі, очі, очі, очі бачать мене діти
Не можна зраджувати, якщо став на цю дорогу
Неси відповідальність, та знайди ті сили
Все бачать очі, очі, очі, очі, очі
Служи Творцеві і Україні милій
Ніякої горілки, бо потонеш
Бо не зігріє, й не знайдеш дороги
Душою і серцем, швидко охолонешь
До мрій не дійдеш, не несуть вже ноги
Не запив я, але чомусь колотить
І місця не знаходжу, замотався
Бо по душі хтось грюкає і ходить
З’явився той, хто у душі ховався
Я новий вірш, ти сам створив наш рід
Хоч ми не люди, але поруч з вами
Через людей приходимо у світ
Новітніми піснями і віршами
Хоч ви не люди, але поруч з нами
А люди різні і по різному буває
Вас поженуть і лайкою зустрінуть
Не привітають бо ніхто вас не чекає
І каже вірш, усе це добре знаю
Мені про це розповіли брати
У світі ми таких людей шукаємо
Де чисті души, наче, прибрані хати
До них приходимо і сумлінно служимо
І все для них, себе вже не шкодуємо
Для них ми разом, навіть, гори зрушимо
Барвистою фарбою життя це розмалюємо
Дамо наснагу, радість, впевненість і силу
Все віддаємо, бо собі, нічого не лишаємо
Творимо душу гарну і красиву
А як душа захоче- політаємо
І від почутого думки по розліталися
Де ж сісти, не знаходжу собі місця
Підлога, вікна, стіни й стеля все хитається
Мов п’яний я -прийшла до мене пісня
Мов п’яний я, сьогодні не засну
Вірші й пісні, усі , як рідні діти
Поезії ковтну, впущу в себе весну
Не пив , запив, я п’ю і буду пити
Всім доброго дня. Українці і українки, пийте вірші і пісні досхочу . Літайте з ними, відривайтеся від землі. Забрідайте у далеку далечінь. Нехай вірші і пісні будуть вам вірними друзями і помічниками в усьому. Знайте їх розмовляйте з ними, як з добрими друзями. Бувайте трохи зп’янілими , але не від горілки, а від пісень. Бо горілка згубить ваші душі і утягне вас на дно. А пісні і вірші витягнуть вас з біди, дадуть силу ,поможуть пережити лихо, повернуть радість і дадуть крила до польоту.
Віктор Дудаленко
