Вірш був написаний протягом березня 2020р.

 

ОПТИМІСТИЧНИЙ ВІРШ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ

 

 

Я шляхом йшов, знесилений, похмурий, безрадісний, придавлений життям.
Життя важке, надії обминули, то що ж робити, українці, нам.
Я хочу жити, посміхатись і радіти, як вибрати в житті потрібнийшлях.
Важкий тягар в житті своєму розбити, як це зробити, як зробити,як?

 

 

Та ось відчув в грудях маленький поштовх. І сам свою дорогу поміняв.
І чудернацький листоноша пошту мені приніс і тихо так сказав:
«Ти прочитай листа, брати про тебе дбають, і сестри дбають – ми одна сім’я.
Вони тебе в житті цьому не кидають, підтримують і направляють, а ти неначе спиш, мов немовля.

 

Тож прокидайся брат і роздивись уважно, як українці творять майбуття
Не будь таким пустим і легковажним, крокуємо разом, змінюємо життя».

Не знав, не чув, не розумів, не бачив, а що з мене взяти, у всіх таке буття.
Так легко жити, та країна не пробачить.
Відкрились очі, й озирнувся я.

 

І звідусіль, неначе зорі з неба, засяли перемоги й здобуття,
І відчуття великої потреби змінити світ, покращити життя.
Побачив і минуле, і сучасне. Відчув невпинний рух духовних сил,
Що рухають країну й одночасно наповнюють наснагою трударів.

 

Мов теплий дощ. Мов градом об підлогу. Малі й великі, тихі і гучні.
Посипалися перемоги, що здобули нам сестри і брати.
Беру найперше, на що впало око, та їх багато знаходите самі.
Перебираєм, робим крок за кроком. Ну що готові, тож рушаєм ми.

 

Джамала виборола перемогу, з повагою аплодував їй світ.
Ми вдячні українці за цю змогу, відчути гордість за співучий рід.
А збірна українських учнів у Сингапурі, де конкурс інноваційпроходив,
Здобула перемогу, все зробила для перемоги. Я й цьому радів.

 

Аж ось хокей, не знав не сподівався. Жіноча збірна вже пройшла відбір.
Я перемогою вашою надихався. І хоч зарано все одно радів.
Дивлюсь новини, жадібно шукаю, як українці змінюють цей світ.
Аж ось прийшло іще одне натхнення від перемоги Дар’ї Білодід.

 

Не хочу я образити всіх інших, кого я не згадав, простіть мене.
Та перемог стає все більше й більше. Відкрийте очі і почніть з себе.
Почніть з себе. Знайдіть свою дорогу – не скиглити, не опускати рук.
Країні й людям нести перемоги. Ми українці, дякувати Богу, знайдем ті сили
Й не припиним рух.

 

Я знаю, бачу, чую, відчуваю . Країна ця живе, бо є незламний рід.
Що перемоги всім нам здобуває. А ми йдемо за вами слід у слід.
І хоч працюю важко, іще пів кроку. І хоч зелені кольори в очах.
Я здобуваю і вашу перемогу. Відчуйте, любі, мою допомогу.
Яку несу до вас я на своїх плечах.

 

Відчуйте українці це натхнення, що сяє нам від наших перемог.
Несіть його, як прапор, в сьогодення, не опускайте рук, не сповільняйте крок.

 

Віктор Дудаленко