Вірш писався 22.10.2021 – 31.10.2021р.
Паралельна реальність
Болото, морок, гниль і близько до біди
Далеко до шляхів і сповільнилися кроки
Шляхи вели і завели сюди
Не озираючись йшов, самі привели ноги.
Тут, якось, темно, хоч на дворі ясний день
Сумні думки, не здійснені польоти
Важке повітря, тут царює лінь
Байдужість, пиха, жадність, безтурботність.
Я жив життям ,життя мене несло
З усіма йшов, бо, рухалися ми разом
І ось прийшли, у болото занесло
Якось, оце, не зрозумів одразу.
Невігласи, недбали, ледарі
Болотні люди. Думаю з докором
То хто ж вони попутники мої ?
У цім болоті всюди чути рідну мову.
Ми не попутники тобі, ти сам прийшов
А ми отут живем, не зачіпай болота
Да українці. Да, недбали й ледарі
Живи по іншому , якщо тобі охота.
«Ти сам прийшов? Бажав би й не прийти»
Так пролягли шляхи, бо, розлилося болото
Сумні шляхи , але треба пройти
За кроком крок. Така тепер турбота.
Так можна жити, та й вони живуть
Маленькі радощі у їхньому болоті
Співають пісні, сплять, їдять і п’ють
Заслаблі духом їх не тягне до роботи.
Ще й вихваляються, надбання є у них
Заробітчани , що, приїхали з роботи
Привезли гроші, гроші не малі
Великі гроші ходять у болоті.
Є й урядовці і багатії, успішні люди
Українці безтурботні
Робітники, селяни, трударі
Не усвідомлюють , що мешкають у болоті.
Мета проста, йдуть усі за метою
Така вона ,болотна, ця людина
По перше: гроші, влада. все мені
А на останок полишаєм Україну.
Не розуміють, щастя не прийде
В болотні душі , бідні ви людини
Для себе все , але все це ніщо
Як занедбаєш Мати Україну.
Шукаю вихід, важко на душі
Ось бачу світло я, у темному болоті
Крокують люди в ранішній тиші
«Болотні?» « Ні. Шукаєм вихід із болота».
Я теж шукаю, вже, йдемо разом
Гуртуємося. І разом шукаєм сушу
Лишаєм чвари і старі образи
Щоб зберегти дієву світлу душу.
Ту іскру, іскру світлої душі
Не загасити в безнадійному болоті
Шукай попутників, забави полиши
Прагни знайти душі своїй роботу.
Хай не лінується, не для того дана
Інакше знову забреде у болото
Інакше, знов, побачиш пітьму дна
Життя ж дано для світлого польоту.
Аж чую голос : « нас не полиши»
Нас кидаєш отут, крокуєш безтурботно
І в нас є душі, якщо знаєш, розкажи
На уламках життя, яку шукати роботу.
Не має різниці, юні чи старі
Немає грошей, чи тонемо у турботах
Де ти живеш, там і є твої часи
Часи роботи вийти із болота.
Виходять люди, змінені нові
Міцніють духом, марять про польоти
Для України . А тоді собі
Нових людей відзнака і турбота.
Болото є у кожного із нас
Тягне на дно занапащає душу
Знайди себе. Життя дарує шанс
Питання прояснити
Хто ти в житті? Чи вийдеш ти на сушу?
Всім доброго дня. Українці і українки, навіть ,якщо життя складається успішно і добре. Не можна себе відокремлювати від України. Не може Україна бути, там, десь далеко. А самому будувати своє успішне , заможніє і радісне життя. Радощі не буде ! А смуток буде наростати і посилюватися. Ви почнете тонути у болоті. Ви забредете у болото, смутку і тривоги, безрадісного життя. І навпаки, ваша радість і сила буде посилюватися, коли і ви і Україна- це одне ціле. Тоді всі ваші здобутки будуть посилювати Україну і вас. Разом будете міцніти і зростати. І на цьому шляху радість вас не полише.
