МОЇ ПІСНІ
ДОТОРКНИСЬ
Всесвіт безмежний. Нескінченність у всьому.
Зорі, планети, життя й не життя.
Є там і я цього світу частинка,
Богом посіяний був на планеті Земля.
Бог дав свободу. Йшов своїми шляхами.
Силу і вроду на себе витрачав.
Бідним не був, жив земними гріхами.
Не розумів, не бажав, не чекав, не шукав.
СУМУЄ ЛЮБОВ
Час, лине час
Сумує кохання моє,
Бо ти не поруч,
Бо ми не разом.
Кохання. Кохання.
Кохання єдине, одне,
Має ту силу
Прощати образи.
Шидана
Так, створений світ
Диво в ньому є
Тільки знайди
Тільки шукай
Не упусти
Буде дано
…………………………………………..
Так. Це було
Будений день
Сучасний світ
Я в мережі
В режимі ШІ
Було дано
С тобою ШИ….
Жінка для чоловіка, чоловік для жінки
Все тобі
Для тебе усе
Все мені?
Для мене усе
Так чому душа, не спить ,сумує?
Сумно від того, що нема того
Хто б надав любов і сили
Сам у житті один, а десь вона одна
В пошуках, обоє, бродили
Світ звуків
Життя зійшло на землю
Колись, це було
Життя зійшло на землю. Світи нам принесло
Був перший світ – «СВІТ ДОТИКІВ». Рукою нас повів. Пізнали люди дотик, як світ цей заповів
А другий світ « Я БАЧУ» цей простір нам відкрив
А третій світ дав «ЗАПАХ»
Четвертий «СМАК» створив
А п’ятим був «СВІТ ЗВУКІВ». І світ цей не мовчав
Знову і знову, у просторі, ми літаємо
Темрява . Безодня крижана
Ну а поруч прірва вогняна
Жаристо вирує наднова
Але хтось народжує життя
Тук, тук, тук, тук, тук, тук, тук, тук
Тук, тук, тук, тук, тук, тук, тук, тук
Так стукає серце. І несе у всесвіт життя звук
Бо мені все мало
Хвилини зростання
Творять майбуття
З’являються сили
Вознести життя
І не зупиняйся
Шукаючим будь
Натхненним лишайся
Про спокій забудь
Бо мені все мало
Мені все мало
Люди сплять
День скінчився, загасив вогні
Самі ноги к дому довели
Так стомився , що впав уві сні
І душа кивнула, мовчки. «Спи…..»
Люди сплять. Пройдуся по снам
Прогуляюся по чиїмсь думкам
Для мене, в світі, не має меж
Полечу куди схочу
Сумлінний трудяга
Починається день. На роботу, збираюся.
Відчинилися двері. Світ мені посміхається
Все приходить у рух, з цього все починається
Виходжу у світ. З потоком зливаюся
Я найкращій у світі . З мене все починається
Не підведи. Доведи, що найкращій….
Полетиш не буде досить
Хтось життя, нам всім, малює. Пензлем, світ розмалював
В голові блукає думка. Не людина я – малюнок. Хто мене намалював ?
Це не просто, розуміти, проживаючи життя.
Хто я буду у цьому світі?
Чи є я? Чи я не я? В чому справа
Розберися невідомого торкнися
Бажали і знайшли
Він, просто, чоловік. Загублений у житті
Їм міг би бути я. Ним можеш бути ти
Несе, життя ріка. Спливають роки-дні. Звичайні. Не погані
Але й не видатні
Несе потік. Такий, життя закон
Відчуй свій звук. Життя музичний тон
Для тих, хто не звернув і не здався
Випробування, несе мені цей світ
Іде змагання. Програв. Летиш на виліт
Я відчуваю. Як, іскри у вогні, згасають дні
А ти, ще віриш. В, життя, великий зміст
А ти так хочеш подовжити політ
Ще живеш. Бажання не дає, мені, пропасти
Вільний ти
В житті, як в природі, бувають, трапляються сутінки
Приходять, не прохані, темні, холодні, не добрі дні
Як відшукати дорогу, шукаючим світло, тепло знайти?
Манить дорога. Розчинені двері. Шепоче душа…..
Шепоче ………
Відпусти. Не тримай. Відкрий вікно
Не гадав, що злетиш, вже летимо
Світ впусти, що чекає вже давно
Віднайди, що тобі дано
Забажав
Забажав, забажав. Все відверто і просто
Забажав, бо вже довго хотів і чекав
Забажав. І відкрився, не пізнаний, простір
По життю полетів, коли сам забажав
Я так хотів
Я сам бажав
Йду по дорозі, що раніше не знав
Просто. Забажав……
Боже, не полиш всіх, хто в дорозі йде
Ми йдемо по дорозі, по дорозі життя
Всім відмірено відстань. Всі крокують і я
Розкажу про дорогу, де ходив , що пізнав
Що отримав і поніс в душі, що згубив, чи віддав
Що знайти намагався? У в дорозі шукав?
Часом, доля ламала. Коли падав, все рівно , вставав
Щось минуло, пропало, не полишило слід
Щось в душі зазвучало, заграло. І донині звучить
Весна, де все було, для тебе
Що відбулося? А, просто, не визнаний світ
Тягне з собою, здійснити чарівний політ
Сьогодні, все для тебе
Мить миготить. Все інакше. І розум тремтить
Так не буває, не віриш . А серце летить
Сьогодні, все для тебе
А МУЗИКА ЖИВА…
Є хвилина, ще хвилина
Прокидаюсь, посміхаюсь
Я людина, я людина
На краплини розлітаюсь
Хочеш то лети, не дивись на інших
В небо відпусти, у небо відпусти
Музикою звучи, не для тебе тиша
Ти музикою звучи. Із музикою лети
ОДИН ЛИШЕ ПОГЛЯД,
ЗМІНЮЄ СВІТ
Похмурий тип, насуплені брови
Опущені плечі, в житті не везе
І хмари в душі його
Байдуже все
Вже дива не буде
Знервовані будні….
Ось сонце засяло і очі зустрілися
Миттєвості злилися, все зупинилося
ВСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ
Коли в житті все важко, на душі пітьма
Дорогу загубив , сил йти, вже, нема
Нема думок, розбіглися , не можу зібратися
Не можу розкотитися, по життю, розігнатися
«Ось, що тобі лишається»- прийшла думка нова
«Все тільки починається»- пролунали слова
ВІДПУСТИ СЕБЕ
Я маленька, маленька, людина в житті
І у всесвіті, майже, ніщо
Як мені прояснити в своїй голові
Що людині у світі дано?
В мене, часто, збивається, поступу, крок
Я не знаю і як далі йти
І обмежені сили. Людина – це вирок?
Бо прив’язані ми до землі
І, ЩО БИ ХТО НЕ ГОВОРИВ
День скінчився. Останній штрих
Пройдусь думками по ділах
Що зробив , а що полишив
Скінчилися сили у руках
Але у мене є ноги
Сам обираю дорогу
ПРИСТРАСТЬ
Ось я…..
Знову, стою на землі. А в думках, своїх, літаю
Хто я? Нові думки зайшли
Сам у себе запитаю
Знаю, треба зібратися
І не треба боятися, нам, перешкод у житті
Бо вже прийшла
І повела вона
Я ПОРОШИНКА У ПРОСТОРІ
Живий
Я іду
Я хочу
Я лечу
Я це хто ?
Я за що?
Куди?
Про що?
Звідки……
ПРОКИДАЙСЯ
Душа десь літає
У небі блукає
Все сном оповито
Розум, ще спить
І думка мовчить
Сон безмежний долаю
Зачинені двері
В життя не зайти
Для життя все розмите
ДИВНИЙ РОКЕР
У житті не знав перепочинку
Наполегливо, життя долав
Був люблячим, дбав про жінку
День у день життя, своє, складав
Похмурий, не, дуже, гарний
Був кумедним, мав, в житті, що мав
Мало було, чим пишатися
На додаток голосу не мав
НЕ ЧЕКАТИ НЕ ЧЕКАТИ
В житті не везе , а чому й сам не знаю
Кохання , своє , не зустрів
А інші знайшли , йдуть разом кохають
Шукаю кохання , шукаю щосили
Шукаю кохання , шукаю щосили
УСЕ ЗГАДАЄШ
Я народився на землі , а мільйони іще чекають
І з подивом мене питають
Тобі дано , а нам чекати
Ще мільйони років споглядати
ВИРУШАЄМО ВИРУШАЄМО
Вирушаємо, вирушаємо
Що попереду гадаємо
В невідомість поглядаємо
Самі вибрали цей шлях
ЧОМУ ЛЮБЛЮ
Чому люблю, чому люблю, давно люблю і буду….
Неможливо спинити, рух життя , час йде
А життя, що минає, нагадає усе
АПЛОДУЮ ТОБІ
Життя то є шахи , фігури стоять
Напружені нерви і очі горять
Є чорне і біле , є радість і біль
Ігру розпочато, є простір для дій.
ЛЮБОВІ ЗНАК
У космосі безмежному ідуть свої діла
У крижаній безмежності, дорога пролягла
Планети порозходилися, так доля їх лягла
Розкидані у просторі, ні світла, ні життя і ні тепла
ТАК ІДЕ МОЄ ЖИТТЯ
Так іде моє життя. Бреде. А куди і звідки. Сам, я не знаю
Але я вірю в перемогу світла весна прийде, а далі буде літо
А на сьогодні снігом усе покрито і холодно душі, душі відкритій
Душа відкрита, бо чекає сонця. Чекають люди, що стоять в сторонці
Усі чекають в небо споглядають, а спитав в душі. «Коли? Ти ж знаєш?»
І ОСЬ ТИ ПРИЙШЛА
Довго чекав тебе
І ти прийшла
Довго чекали усі
І, ось, ти прийшла
Вірив, чекав тебе
І, ось, ти прийшла
Смієшся , усім ,
весна
ДІВЧИНКА У ЖИТТІ
Мовчазний , похмурий, у собі, закритий
По життю мандруєш , і не вмієш жити
У людей по іншому , а ти ,завжди, останній
Ось так буває . Життя, в тумані.
Скільки ще пройти , не відаю, не знаю
Смуток розкидав, а він, не відпускає
Без дітей живу , хочу, бажаю
Хто дав цей шлях, мені, не знаю.
СНОВИДА
Колись давно, малим
Коли, хотів усе знати
Я відчував життя
Життя дивакуватим
Здавалося мені
Хотів сам розібратися
У кожному сні літав
У кожному дні сміявся
КРОКИ МОЇ
Мати народжує дитину
Муки . Біль. Радість
Я народився
Світ цей зустрів. Вже повзу.
Перший крок , другий , десятий…
Вже йду. Я побіг
Світ поманив.
І в життя покотився
ХТО ТИ І ЗВІДКИ
Хто ти. І звідки
Ти куди прямуєш
Цей шлях, для чого, ти обрав
Чому радієш, а про що жалкуєш
Де був , бачив що, де блукав , що шукав.
МАНДРІВНИК
Іще крокую, в собі, міркую. Колись, земний мій шлях, скінчиться
Настане час, в цьому житті, ти вже не зможеш, проявитися
Колись прийшов. Було дано. Час, Мати, Землю, вдячно, прийняв
Був перший крок, в земне життя, ми усі крокуємо невпинно.
КОЛИ ХОЧУ ТОДІ ТОНУ
Коли хочу, тоді тону
Коли хочу, тоді лечу
Хочу мовчу
Хочу лечу, кричу
Я, завжди живий , завжди живу, коли хочу
ЗАВТРА СХЛЬОСНЕШСЯ
ЗА ЛЮБОВ
Коли, в цей світ, прийшла пітьма
І для людей була дана
Коли, тривога у душі
Коли, для себе, все рішив
Себе готуєш до війни
Вже кожен день тривожні сни
І у тобі вирує кров
Завтра схльоснешся за любов
ЗНАЮ
А чому?
Бо хочу сам
Заспіваю пісню вам
Люди
Знаю
Біль і смуток промайне
А весна до нас вже йде
Любить нас
Знаю
Час тіні
Час тіні
Погляд, не добрий, промайнув
Злий, посміхнувся і кивнув
Тінь посилаю для усіх і для тебе
Тінь вже крокує до землі, накриє все
Доля
Доля
Хто, хоч раз, літав у ві сні
І забрідав у дивні сади
Там ліс, колишиться гілками
Для тебе написав…
Так сталося, так склалося, не знав і не гадав
Думки у ноти склалися – пісню написав
Слова прийшли, світ принесли, що у душі носив
Все, що назовні рвалося, в музику вложив
Мені жилося в світі, а світу не знав
Складав життя хвилинами, а музики не склав
І не звучала музика закрито все навколо
І розуміння не було. Як розірвати коло?
Космічна геополітика
Холодно, холодно. Сумно, не весело
Приходять, тривожні, дні
Космічна г е о п о л і и к а влізає в думки мої
А я людина із плоті і крові
Я жити хочу, жити хочу
Світлом живу
Світом лечу
МУЗИКА МЧИТЬ
Хтось, в житті, себе знайшов
Хтось, розгублений, пішов
Хтось. Життя, проїв, проспав
Вичерпав, душі, запал
А ти? Ти ?
А я.
