МОЇ ВІРШІ
З таких дівок бувають люди, от що!
Темний підвал. Постійна прохолода
Тут гул стоїть, процесори гудуть
Немов ріка несе, глибинні, води
Тут. Саме тут, творяться дивні коди
Що людям інформацію несуть
Ми на землі. Наша стихія-Космос
Планета , зорі, справи світові
А у підвалі оселився мікрокосмос
Його буття- це одиниці і нулі
СВІДОК
В потоці днів буденно й непримітно
Ходжу по вулицям, вдивляюсь у життя
Усе цікаво. Дні, подіями розшиті
Цікавий час і в цьому часі, я
Ходжу по вулицям, а поруч ходять люди
Літають думки, погляди й слова
Я чую звуки, запахи, торкання
Звичайний світ і в цьому світі я
І ДАНО БУЛО ЧАС
Я дивився кіно , лиходій та герой
Всю картину, за долю, змагалися
І була боротьба, були вчинки й слова
Доля, довго чекала, вагалася
Переможе герой, так написаний сюжет
Все йому, на останок, лишається
Все дарує життя, всю любов , визнання
Приймає усе, не вагається
МРІЇ
Ми живемо у світі
Неосяжної реальності
Люди творять життя
Люди йдуть до мети
Люди знають ,як жити
Я ж впадаю у крайнощі
Я не знаю, як жити
Я не знаю життя
ПРО МАТЕРНУ ЛАЙКУ
Спочатку було слово
Творець їм мир створив
Цім словом поділився. І людям заповів
Тримайтеся за слово. І слово допоможе
Від себе, чисте слово, нам людям, полишив
І люди взяли слово і почали з ним жити
І, з вдячністю до Бога, життя своє творити
ХТО ТИ Є, ДІВЧИНА?
Я маю очі , руки ноги й тіло
І розум маю , все дано мені
На це життя я зверхнє поглядаю
Та ось таке примарилося у сні
Я бачу дівчину , таку струнку і гарну
Дивився б довго , погляд не відводив
Так потягнула, сильно, чиста врода
Що підійшов і більше не відходив
СУД
Когось судили , було дуже лячно
Не відвернеш і не сховаєш душу
А я за ним наступний , однозначно
Так створений цей світ, я визнати це мушу
Наступний , і моя доходить черга
Ну от і все , вже пізно , щось робити
Перебираю вчинки , ось найперший
А ось останній , є що говорити
ЖАБЕНЯТКО
Чудовий лідер я ,та ще й блищать медалі
До себе посміхаюсь у тиші
Себе приспав , а ось що буде далі
Побачив сам , тож людям розкажи
Себе приспав і полетів у мріях
Чудовий персонаж казкових дій
У сні літав , а треба було діяти
Аж поки не почув , голосно « стій»
ЦАРСТВО БОЖЕ
Я розмірковував ,яке є Царство Боже
Чи в змозі ми в житті його пізнати
Як віднайти його, здолати огорожі
Як зрозуміти де його шукати
Навіщо це питання підіймаєш
Приплила думка , кожному своє
Живеш життям і маєш те що маєш
Хіба це все стосується тебе
ЗЛИДНІ
Малі , брудні , незграбні і огидні
Хто нас створив ми вже й самі не знаємо
Нас випустили у світ , хоч ми не світлі
І з того часу по землі блукаємо
Шукаєм їжу і щоб було де притулитися
А їжа наша , розпач і страждання
Свого знайдем , та й можна оселитися
Отут здійсняться всі наші бажання
ТАКОЮ ХОЧУ БАЧИТИ ТЕБЕ
Замислився про українську жінку
Яка вона , що бачив те і знаю
Чому так сильно це тебе турбує?
Геть не турбує , але зачіпає
Та як же так , ти кажеш не турбує
Хіба забувся ти про Єву і Адама
Ти ж по оцій землі не сам крокуєш
Дружина поруч Богом тобі дана
ДОЗВОЛЬ СОБІ МРІЯТИ
Як бути тим , хто на гачку, кого приспав цей світ
Спокусою розум замутив і відібрав політ
Перемішав усе в голові і нічого не дав
Всіх сподівань чарівний світ , чарівний світ прибрав
Життя крокує невпопад немає сил
і повернути вже назад , надію полишив
полишив, полишив, полишив вже надію
ДОРОГА
У дорогу вирушили разом
Усі однакові були
Всі знали напрямок до цілі
Та ось , чомусь , не усі прийшли
Хтось загубився , завагався
Не вистачило волі й сил
А хтось у забавки загрався
Життя дорогу загубив
КОЛИ ЖИТТЯ НЕСЕ
Ось вже й настав мій ранок
Сьогодні буде день
Та сонячний світанок
Закрила чорна тінь
Сьогодні буде важко
І проти мене усе
Болючі подарунки
Життя мені несе
ЖОВТО-СИНІЙ
Прокидайся ,прокидайся , прокидайся, Україна!
Мамо, привітай, зігрій в обіймах свого сина.
Відпусти у дорогу, мамо! Мамо, ти у мене одна.
……………………………………………………………………………
А люди й ще сплять,
Та ранок для нас,
Ще зорі горять,
То є наш час!
ЗНАЮ НЕ СПИШ
Знаю не спиш , у тиші відчуваю голос твоєї душі
Смуток облиш , душа хоче літати у небі , тож відпусти
Відпусти не тримай……………………………………………………….
Цей політ для тебе й створений
Щоб зайти за неба край
І знайти у небі душу , що чекала і чекає
Тож , шукай, шукай , шукай
ВЕСЕЛА
Я сам співаю і люблю це дійство:
Коли на крилах ти із піснею летиш,
Коли народжується нова дійсність,
Із піснею радієш чи мовчиш.
Волаєш, плачеш, з жалем завмираєш,
Переживаєш безліч почуттів,
Із піснею рух часу відчуваєш, народжуєшся з сумом помираєш –
Душа в піснях не знає берегів!
І ГАРНА ДІВЧИНА, ТА З СУМНИМИ ОЧАМИ
Присів після роботи , проти ночі
Закрилися очі , трохи задрімав
Примарилися світлі сумні очі
До тих очей вночі покрокував
І хоч на дворі темно і безлюдно
Але ті очі сяють і ведуть
До них дійшов , питаю : «Хто ви люди?»
Як роздивився їх багато тут.
НЕ ПИВ, ЗАПИВ,
Я П’Ю І БУДУ ПИТИ
Не пив, запив, я п’ю і буду пити
На вулиці дітей своїх зустрів
Від мене порозходилися діти
Навіть ніхто записки не лишив
Вони були з народження вже вільні
І кожен із них шукав своїх шляхів
Я їх люблю, але я тут безсилий
Сьогодні, остаточно, зрозумів
СУТІНКИ
Сутінки, сутінки, сіро зелени сутінки
З неба спустилися сутінки, переплели усе
Наче велика брила , сірість усіх накрила
Темна не добра сила, що вона нам несе
ДОРОГА, ЩО ВЕДЕ
НАС ДО МЕТИ
Із року у рік, безжально і невпинно
Не зупиняючись, у кожному із днів
Іде війна недбалів і сумлінів
Я сам, не раз, бував на тій війні.
І ці, і ті, будують Україну
І ці, і ті, живуть на оцій землі
Учора, першими були сумліни
Сьогодні, вже, недбали на горі.
ПАРАЛЕЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ
Болото, морок, гниль і близько до біди
Далеко до шляхів і сповільнилися кроки
Шляхи вели і завели сюди
Не озираючись йшов, самі привели ноги.
Русскоязычный украЇнець
Как я появился? Где жизнь свою встретил
Родился в Союзе и был, как все дети
Я лазил по крышам и бегал с ватагой
Потом, пошел в школу. Ходил с крастным флагом
ОПТИМІСТИЧНИЙ ВІРШ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ
Я шляхом йшов, знесилений, похмурий, безрадісний, придавлений життям.
Життя важке, надії обминули, то що ж робити, українці, нам.
Я хочу жити, посміхатись і радіти, як вибрати в житті потрібний шлях.
Важкий тягар в житті своєму розбити, як це зробити, як зробити, як?
